Проект до 200-річчя с. Великоплоске. " Шкільний хор"
Згадує Семидетнова І.Ф: " 1985 року я закінчувала музичне училище за класом «диригент хору» і цього ж року мене запросили на роботу до Великоплосковської середньої школи створити дитячий хор.
Мені, яка приїхала недосвідченим дівчиськом, довелося майже з нуля розпочати роботу зі створення хорового колективу.
Створювали спільними зусиллями. Директор школи Гірін В.І. та завуч Зюзін Ф.Ф. були зацікавлені у розвитку вокально- хорового мистецтва у шкільництві, музичному вихованні учнів, тому труднощів не виникало. Я, як молодий фахівець, відчувала добру підтримку та тепле ставлення.
Виділили клас, привезли інструмент та стали влаштовувати прослуховування. Набрали учнів 45, з 5-го по 10 клас, і не лише дівчатка, а й хлопчики бажали співати у хорі.
Заняття проводили регулярно 2 рази на тиждень о 14.00 год. Відвідуваність та дисципліна мене радували. З великим бажанням та інтересом хлопці поспішали на хор і осягали ази вокального мистецтва.
Планувалося показати юним слухачам хору один із можливих шляхів творчого розвитку, розкрити дітям красу та привабливість хорового співу.
Звичайно, я розуміла, що творчих результатів доведеться чекати кілька років, проте працювати почала негайно. Систематична робота приділялася розспівуванням та вправам на дихання. Першочерговим завданням було навчити учнів співати в унісон – струнко, слухати та чути одне одного. Мене тішило їхнє розуміння та виконання наших завдань.
У перший же рік ми подужали поліфонічний жанр - канон «З в'юном я ходжу».
Безліч чудових пісень увійшло до репертуару завдяки невтомній роботі.
Поряд із «легким» пісенним жанром колектив освоював класичний хоровий репертуар та творчість сучасних композиторів академічного спрямування.
Результати наполегливої праці спочатку існування хору не змусили себе чекати: вже в 1987 році була заслужена перша нагорода – І місце на районному фестивалі хорових колективів.
І наступні роки учасники хору привозили додому до Плоського високу нагороду – перше місце.
Чудове виконання, струнка багатоголосність, чистий унісон, емоційні, осяяні радістю особи не могли залишити глядачів байдужими.
Дуже хотілося і дітям зробити приємне, як заохотити за їхню працьовитість, високу майстерність, щирість у роботі. Керівництво нашої школи допомогло організувати для хористів поїздку в Кишинів, в цирк в 1989 році. Це була незабутня, захоплююча подорож, тим більше, що нас супроводжував професійний екскурсовод. Море вражень привезли хлопці додому. Довго ще потім згадували цікаві, кумедні моменти нашого відпочинку.
Працювати було цікаво, тим більше, що різниця у віці зі старшою групою хору була невеликою. Ми були друзями та могли ділитися своїми думками. Ми й зараз друзі. З багатьма підтримую зв'язок, з деякими продовжуємо творчість.
Час минав, багато змінювався. І, на превеликий жаль, відбулися зміни у країні. 1992 року шкільний хор перестав існувати.
І все ж, незважаючи на жодні обставини у мене та моїх вихованців залишилися найкращі спогади. За цей невеликий період вони здобули, хай невеликий досвід вокально-хорової роботи, долучилися до чудового музичного світу звуків".
