Голод… Це страшне слово
повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі
доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи
творців цієї чорної сторінки в історії України.
Головне у діяльності Великоплосківської бібліотеки по відзначенню
чергової річниці Голодомору і вшануванню пам’яті його жертв – донести правду
сучасникам про цю трагедію.
Напередодні річниці бібліотекарі
зустрілися з деякими очевидцями тих страшних подій.
Дворцов Петро Артамонович
(01.01.1930 р. н.) розповідає, що мешканці нашого села такого великого
голоду на себе не відчули. Поля були засаджені виноградниками і кожен мав свою
ділянку, робили віно та возили продавати ( або міняли на якісь харчі). Але не
всі так жили. Хто мав велике бажання жити, той і багато працював, щоб
прогодувати свою сім’ю. А хто був з «ліньком», той і голодував.
Гуслякова Пелагія Тихонівна (1929 р. н) . Дуже тяжкі спогади. З комом у
горлі, ледве змогла видавити декілька речень. Жили дуже бідно, ходили голими та
босими, збирали на полях колоски.