Проект до 200-річчя с. Великоплоске. "Великоплосківський народний хор"

   

  Село Великоплоске завжди славилося високою пісенної культурою. Зачинателем хорового мистецтва був вчитель початкової школи П. Х. Венц.

   На початку 30-х років з'явився  шкільний  піонерський хор, яким керувала піонервожата В.В. Малихова.

   У 1937 році в селі відкрився перший будинок культури, заробили драматичні, музичні гуртки. Акомпаніатором був Г.А. Вербанов, вчитель історії.

   Уже восени 1938 році хор брав участь в олімпіаді колективів художньої самодіяльності, яка проходила в Тирасполі. Навіть здобули вагомий приз – швейну машинку.

   Після війни, завдяки С.И. Цушко, в селі знов заробив вчительський і учнівський хор, художні гуртки.

С.І Цушко (1914-1975)

У 60-70-х роках керівником художньої самодіяльності стає П.Т. Бень.

Хор вчителів. 1959-1960

 

   З 1972 року з хором працював М.Г. Макаренко.

   Він зумів залучити до хорового співу не тільки педагогів, а й медпрацівників, трудівників радгоспу «Росія». М.М. Катречко, директор радгоспу, виділив приміщення для занять хору, допоміг придбати костюми, музичні інструменти.

Зведений хор вчителів школи 1976 р.

У 1993 році хору було присвоєно звання Народного. 

    Великий внесок у вдосконалення його виконавської майстерності зробив В.Ф. Стадників.

Плосківський народний хор – постійний учасник усіх свят у селі, районних фестивалів та оглядів-конкурсів.

Зараз хор переживає зміну поколінь, але у хорі залишилися найвідданіші люди.


 

Відзначимо учасників хору, які багато років віддали мистецтву:

Чоловічий склад хору с. Великоплоске.

Згадує керівник «Великоплосківського народного хора»

Семидетнова І.Ф:                                                                   

                                         Радісна пісня край наш прославля,

                                          У дружбі, братерстві розквіту земля,

                                          Хай слава лине про Україну,

                                          Ой Землі сонячна рідна, золота.

Село Великоплоське співало завжди – і коли їхало на “Пади”, і на інші віддалені поля, і коли поверталося з роботи на возах. Вечорами у різних куточках села також чулися душевні пісні.

     Одного разу хтось із співаків сказав: "Хороша пісня живе 5-7 років і про неї забувають, дуже хороша пісня живе 5-10 років, і теж про неї забувають. Але є такі пісні, яким по 30 років, то  такі пісні стають народними, не тому що їх народ написав, а тому що їх народ любить.

     За 34 роки існування нашого хору ми навчилися любити та цінувати таку пісню. Дуже часто пісні, які виконує наш колектив, збігаються з нашим світоглядом, з нашим настроєм, з нашим смаком і навіть з нашим віком.

    Кожен із учасників хору дуже добре розуміє те, що тільки в пісні народжується душа і зберігається на святість почуттів, які властиві людині

У 1988 року до с. Великоплоське  приїхав керівник хору М.Г.Макаренко. Серед селян знайшлося чимало людей із гарними голосами, для яких пісня існує як частина їхнього життя, в якій є і радість, і смуток.

   З кожним роком зростав пісенний колектив, у якому були люди різного віку та професій: доярки, вчителі, медпрацівники, агрономи, трудівники радгоспу «Росія» (нині ТОВ «Моноліт») домогосподарки. Після роботи, відклавши домашні турботи-клопоти, вони поспішали на репетицію. Усіх їх об'єднувала пісня, адже спів у хорі – це неформальне спілкування, культурне дозвілля та естетичний розвиток. Недаремно велика Людмила Зикіна, яка починала свою сольну пісенну кар'єру в хорі, називала його своїм університетом.

   Хор існує вже 34 роки. І хто знає, як би склалася доля хору, якби не справжній поціновувач народної творчості, який із розумінням ставився до культури, був постійним спонсором нашого колективу – це М.М.Катречко.

   Усі роки існування хору надавалася матеріальна та моральна підтримка Михайла Миколайовича. Ця людина хороший господар, який твердо знав, що не хлібом єдиним жива людина, що буде легше працювати з людьми та відзначати свята, якщо підтримати, допомогти матеріально учасникам хору. І навіть у скрутні часи, незважаючи ні на що, він робив все, щоб народний хор процвітав.

   Нині спонсорами хору є Сосницький І.В та Труханов А.Т. Вони продовжують надавати будь-яку допомогу та підтримку. Завдяки їм колектив плідно працює та культурне життя у селі розвивається.

   Згодом розширювався репертуар хору, дедалі злагоднішими звучали його голоси, все частіше хор успішно брав участь у районних, обласних заходах та творчих конкурсах. Як результат, у 1993 році колективу було надано високе звання «народний». І він продовжує радувати глядачів своїми виступами, багато років поспіль підтверджуючи цей статус.

     Протягом багатьох років творчої діяльності колективу, особлива увага приділялася підбору репертуару та його оновленню. Художній зміст і висока технічна складність композицій, що виконуються, дає можливість виконувати пісні, як під музичний супровід так і «а сареlla». У репертуарі хору понад 200 пісень різних жанрів та форм, як народні, так і класичні та сучасних композиторів. Особливе задоволення приносить хористам виконання класичних творів «а сареlla».

    Будь-який співочий колектив не може творити без підтримки музиканта-інструменталіста. Протягом 28 років хору акомпанував талановитий музикант високого рівня – Стадников Василь Федорович. Колектив досі відноситься із теплотою та вдячністю до Василя Федоровича, підтримує з ним зв'язок.

     Насиченою була не тільки кропітка робота на репетиціях, а й гастрольна діяльність. Колектив виїжджав з концертами до м.Одеси, м. Роздільна, смт Великомихайлівка, м. Тираспіль, м. Бендери, с.Красногорка, с.Слободзея та ін.

    Життя не стоїть на місці. Одні хористи виходять на пенсію, інші приходять до колективу. На сьогоднішній день у колективі залишилися найвідданіші люди, які незважаючи ні на що, ніколи не розлучаються з піснею і щотижня, у призначений час йдуть на заняття, їдуть із концертами.

    З 2010 року Великоплосківським народним хором керує Семидетнова І.Ф., яка є художнім керівником та диригентом, професіоналом найвищої проби, людиною, яка завжди вірна пісні, колективу та дуже працьовитий фахівець.

    1984 року Ірина Федорівна була керівником шкільного дитячого хору та вокального ансамблю «Райдуга». Багато її учнів приходили у сільський хор і зараз є учасниками різних колективів, в тому числі народного ансамблю «Слов'янка».

   На закінчення хотілося б висловити свою повагу, своє ставлення в цілому до колективу словами:

«Коли втомився і воском тануть сили,

І з нервами своїми не в ладу,

Кричати полювання: «Господи, помилуй!»

Ти все забудь і лише май на увазі.

        Найважливіше - робота в хорі,

        У улюбленому хорі, де легко.

       Легко нам співати, а в нашому домі

       Завжди затишно, славно та тепло.

Який прогноз на майбутнє хору?

Що завтра за комп'ютером прийде?

Зникнуть «Техно», «Реп» та нотоносців гори,

Але ніколи «маестро» не піде!

Для нашого хорового колективу - це велика честь і великий привілей - нести душевну пісню людям, тобто служити глядачеві до кінця.

Комментариев нет:

Отправить комментарий